Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 904/3609/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 904/3609/14 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми, -

Встановив:

У травні 2014 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в загальному розмірі 23018,52 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами в сумі 22068,60 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 949,92 грн., 1827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 6 листопада 2008 року державним підприємством "Придніпровська залізниця" та відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (правонаступником якого є відповідач) укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відповідно до умов якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п. 16 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони, що знаходяться у власності ДП "Трансгарант-Україна", ПП "ВТБ Лізинг Україна", на адресу одержувача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", за накладними №№ 41943564, 41943473, 41943465, 41943614, 41943648, 41936188, 41943663, 41943439, 41943622, 41943523, 41943549, 41943457, 41943713, 41943405, 41943770, 41943796, 41943762, 41933151, 41933177, 41933169, 41943747, 41943697, 41943655, 41943598, 41943580, 41943754, 41943804, 41943606, 41943481, 41943630, 41935925, 41935933, 41943671, 41943531, 41935941, 41935917, 41943499, 41943507, 41943788, 41943515, 41943721, 41943556, 41934423, 41943689, оформленими відправником у відповідності до вимог Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 червня 2011 року за № 765/19503. Станція призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відповідно до наказу № 674 від 30 листопада 2013 року вагони на станції Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці у кількості 49 штук були затримані в зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" через їх скупчення і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу.

За наведеним фактом станцією затримки вагонів - Кривий Ріг Західний у порядку, передбаченому п.п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 98 від 30 листопада 2013 року та акт загальної форми ГУ-23 № 178 від 30 листопада 2013 року, про що, згідно запису у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження, було повідомлено відповідача з вказівкою про готовність залізниці передати йому затримані вагони.

На підставі зазначеного станцією призначення Кривий Ріг була нарахована плата за користування вагонами в розмірі 22068,60 грн. та збір за зберігання вантажів в сумі 949,92 грн., проте, відповідач від їх сплати відмовився, з посиланням на те, що був готовий прийняти затримані вагони.

Така відмова відповідача стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно з ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Як встановлено судами, станцією згідно з вимогами ст. 42 Статуту залізниць України було повідомлено відповідача про прибуття на його адресу вагонів, що підтверджується записами у книзі повідомлень ф. ГУ-2, проте, відповідач, в порушення умов договору № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч і вимог ст. 33 Правил видачі вантажів, ст.ст. 46, 47 Статут залізниць України, несвоєчасно вивільняв колії станції від вантажу, який прибув на його адресу, що стало підставою невиконання стороною своїх зобов'язань за договором і призвело до скупчення вагонів на станції призначення. Також вина відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Встановивши зазначене та керуючись нормами ст.ст. 526, 908, 614 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 119 Статуту залізниць України та Правил, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, прийшов до правомірного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в сумі 22068,60 грн. та, відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, 949,92 грн. збору за зберігання вантажу, відмова від оплати яких є незаконною.

Водночас, наявність заперечень відповідача у відомостях плати не є, згідно з вимогами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустимими доказами відсутності вини відповідача у спричиненні скупченості вагонів на станції призначення і доводи скаржника в касаційній скарзі цих висновків судів не спростовують.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно неправильного застосування попередніми судовими інстанціями п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 3 Правил складання актів, ст. 119 Статуту залізниць України, порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні даних норм чинного законодавства України, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги. Інші доводи відповідача висновків місцевого та апеляційного господарських судів не спростовують та зводяться до аналізу доказів у справі, перевірка яких, в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України.

Отже, висновок попередніх судових інстанцій про задоволенні позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а тому, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 904/3609/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.